У Вернигородку відбувся мітинг-реквієм, присвячений пам»яті жертв голодоморів в Україні

23 листопада у с.Вернигородок на кладовищі біля  пам’ятника «Жертв голодомору 1932-1933 років»  відбувся мітинг-реквієм, присвячений вшануванню пам’яті жертв голодоморів в Україні.

«Сьогодні неможливо повірити, що саме тут на Україні раптово зник хліб, що люди залишилися без зернини, що вмирав український народ на всеплодючих чорноземах шанованої світової житниці, на шляхах, у холодних хатах і на лавицях промерзлих вокзалів, поодинці і сім'ями, вилягали роди і вимирали села», - такими словами розпочала ведуча скорботний захід..

Тема історичної пам’яті із кривавими сторінками надзвичайно болюча для усіх нас. ХХ століття стало для українців важким випробуванням. Український народ тричі переживав роки голодоморів, які забрали життя мільйонів. Голод осиротив, вигнав людей із рідних домівок, з прадідівської землі шукати хліба.

У цій безкровній війні тоталітарної системи, штучно організованого голоду, масового сталінського геноциду знищувалися українці не лише фізично - руйнувалася народна душа, підривалося саме коріння нації. Але наш народ вистояв, а правда крізь роки виринула на поверхню.

Участь у мітингу взяли керуючий справами виконавчого апарату районної ради Анатолій Колісний, заступник голови райдержадміністрації Ігор Булавський, Вернигородоцький сільський голова Володимир Гуп’як, учні місцевої школи та громадськість села.

Благочинний Козятинського району, настоятель храму Різдва Пресвятої  Богородиці, протоієрей Роман Масира провів молебень за душі тих, хто у страшні роки Голодомору відійшов у вічність. 

Чорне крило голодомору торкнулось і нашого району. За статистичними даними у 1932 році на Козятинщині проживало близько 90 тис., а в 1934 році – 67 тис.

Виступаючі закликали земляків пам’ятати про страшні події минулого століття і мільйони невинно убієнних українців.

«Нам, сучасному поколінню, важко навіть уявити, що на багатющій та плодовитій українській землі люди потерпали від голоду, помираючи в страшних муках. Голодомори минулого століття, як ганебне та антисоціальне явище, були засуджені прогресивним людством та визнані ним геноцидом українського народу. Ми повинні пам’ятати про ті страшні часи й робити все, щоб подібне ніколи не повторилося», - зазначив  керуючий справами виконавчого апарату районної ради Анатолій Колісний.

Вчитель історії Вернигородоцького ЗНВК Ірина Москалюк, зауважила, що незважаючи на приховування відомостей, засекречення архівів, людську пам'ять стерти неможливо, закликала цінувати хліб. «Попри усі випробування, український народ вистояв. Про страшні сторінки історії перш за все мають знати наші діти, щоб не допустити повторення подібного», - наголосила Ірина Іванівна.

Учні Вернигородоцької школи зачитали тематичні віршовані рядки.

Захід був наповнений почуттями смутку та болю за людьми, яких забрала найстрашніша із трагедій, що пережив наш народ.

У глибокій жалобі за співвітчизниками, які загинули голодною смертю у 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 роках, усі присутні схилили голови під час хвилини мовчання.

По закінченню заходу відбулося покладання квітів  й поминальних лампадок до пам’ятника жертвам Голодомору.

                 

                 

                 

                 

                 

                 

                 

                 

                 

                 

                 

                 

Наразі ще не подано жодної петиції

E-Mail: *

Пароль: *


Ще не зареєстровані? Реєстрація