Криворізька районна рада

Дніпропетровська область

Історична довідка

Історія сільського Криворіжжя тісно пов’язана з історією міста Кривого Рогу.

Територія Криворіжжя почала заселятися у 17 столітті. На цих землях виникали зимівники, хутори, інші поселення, мешканці яких постачали на Запорізьку Січ необхідні припаси та поповнювали козацькі загони добровольцями.

У середині 17 століття при злитті річок Інгулець і Сакса гань виникла частина зимівників, що поклала початок існуванню Кривого Рогу.

Існує кілька легенд щодо назви нашого краю, але найбільш вірогідною є та, що назва пов’язана з рельєфом місцевості при злитті двох річок – Саксагані й Інгульця – утворюється довгий кривий мис, або ріг – так називали миси запоріжці. Хоча існує і версія про козака Рога, прозваного Кривим, що оселився в наших мальовничих місцях.

Датою заснування Кривого Рогу офіційно вважають 8 травня 1775 року. Саме тоді було відкрито поштовий тракт, що зв»язував Кременчук з Кінбурном і Очаковом. На цьому тракті з»явилась криворізька поштова станція.

Цікаво, що на 17 століття, як свідчать історичні джерела, припадає поселення в північній частині Криворіжжя чабанів, які й заснували село Чабанове ( нині воно у складі Червоненької сільської ради Криворізького району).

Ще один історичний факт, який стосується сільського Криворіжжя, пов’язаний з селом Лозуватка. Це найбільше в нашому районі село з’явилося на десять років раніше Кривого Рогу. Лозуватка заснована у 1765 році за розпорядженням Новоросійської губернської канцелярії переселенцями з Чернігівської губернії. Після ліквідації Запорізької Січі село було проголошено державною слободою. У 1788 році в Лозуватці налічувалось 83 двори з населенням 353 чоловіки. Його мешканці займались хліборобством та різними промислами. За користування казенними землями вони сплачували подушні та оброчні податки, виконували рекрутську повинність.

Взагалі ж після ліквідації Запорізької Січі в нашому краї з»явилась велика кількість поміщицьких маєтків та помешкань іноземних колоністів, почали народжуватись нові села.

В останній чверті 18 століття були засновані села Недайвода ( яке з 1762 до 1860 р. називалось Надеждівкою) та Широке. Назви цих сіл не змінилися і дотепер.

У другій половині 18 століття з’явились перші спроби ґрунтовно обстежити надра Криворіжжя, хоча промислові розробки родовищ ще не здійснювалися.

Велика заслуга у відкритті запасів залізної руди на Криворіжжі поміщика Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії Олександра Поля. Власне він поклав всі свої статки, все своє майно для того, аби привернути увагу імперської влади до необхідності розробки залізних руд. Представники бюрократії Російської імперії не сприймали серйозно дивакуватого поміщика, який значну частину свого життя присвятив збиранню історичних реліквій, предметів вжитку та якихось «камінців». Тому, коли імперська канцелярія надсилала до Катеринослава запит стосовно того, хто такий Поль і чи є підстави йому вірити (Олександр Поль писав листи щодо багатства надр Криворіжжя на імператорське ім.’я), губернські чиновники направили до Петербурга листа, в якому написали, що запаси залізної руди у Кривому Розі – не що інше, як плід хворобливої уяви Поля.

Тож Олександрові Полю довелося продавати власне майно для того, аби вести якісь розробки. Так з одного з найбагатших поміщиків він перетворився на злиденного, оскільки помер у невеликій хатині, не маючи великих статків, і не дочекавшись уваги до своєї справи з боку влади. Однак одним з його листів, надісланих до Франції ще за життя, зацікавились підприємливі французи і невдовзі на криворізькій землі вони й розпочали розробку руди.

Всі старовинні предмети, які Олександр Поль збирав на території всієї губернії, були передані до музею. Ці історичні експонати власне і стали основою музею, який сьогодні носить ім.»я Дмитра Яворницького і знаходиться у місті Дніпропетровську. Спочатку цей музей носив ім.’я Олександра Поля.

Криворізький район був створений у 1925 році з центром у місті Кривий Ріг.

Це був період, коли набував поширення рух трудового селянства щодо створення колективних господарств, і завдання, які постали перед селянами у період колективізації, були надто складними.

У Лозуватці була створена комуна «Костянтинівське колективне господарство», яке навесні 1926 року реорганізовано в сільськогосподарську артіль «Червоний плуг». Криворізькі робітники тоді подарували артілі перший трактор «Фордзон» з плугом, знайомитися з роботою якого приїздили мешканці з багатьох сіл.

Наприкінці 20-х років у районі створювалися ТСОЗи (товариства спільного обробітку землі). Одне з них з назвою «Хвиля революції» - у селі Лозу ватка. В селі Родіонівна було організовано колгосп «Колективіст», першим головою якого був Фуголь, а пізніше селяни обрали головою Семена Васильченка. Під його керівництвом у колгоспі широкого розвитку набуло тваринництво, зміцнено матеріальну базу, значно підвищено урожайність сільськогосподарських культур. Сьогодні у Родіонівні працює Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Родина», яке очолює Олександр Семенович Васильченко,

Водночас з розвитком і поширенням колективного сільськогосподарського виробництва у районі розвивалась промисловість. У 1930 році неподалік станції Радушна побудовано елеватор, тоді ж виникло і селище Радушне. В 1936-1937 роках розпочалися роботи по розробці родовищ бурого вугілля в селищі Христофорівка.

У 30-ті роки відкривались МТС (Ленінська, Гейківська), при яких діяли курси трактористів.

Не зважаючи на скруту, і у 30-ті роки криворізькі землі активно заселялись людьми, які приїздили з різних куточків Радянського Союзу.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень